Так, біль – це він, а не вона…
І річ не в тому, що то – мова…
Ніяких втом, лише умови,
Що не образа - то стіна
На згадку спільний водограй
Лишиш, і знову – до шпаківні,
Та я собі удам все рівно,
Що то був рай,… та що за рай?
Пашіє сонце у очах …
Я так молив, я так молився,
І злив, і сам на себе злився,
Лиш тінь тримаючи в руках.
Я в тебе душу переклав,
Але його! щоразу очі…
Я забуваю, що я хочу,
І хто мене в тобі тримав.
Я б загубився у очах
Твоїх, щоб вічно там лишитись,
Аби щораз промінням литись
До рук, що на твоїх плечах.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не доверяй ! - Николай Зимин Мой друг , доверься ты душой
Ему и в слове , в сердца стуке .
И Он откроет мир иной
В небес священном , дивном звуке .
Ты только , друг , не доверяй
Чужим словам , словам глубоким .
И мыслей , чувств не заменяй
На зов души земной высокий .
Не доверяй своим страстям
И чувствам тела скоротечным .
Доверься лучше небесам
И Божьим истинам ты вечным .
