Она изящной опирается рукою.
Она не слышная и тонкая скользит,
И воплощеньем грации и нежности – собою,
До глубины души, она, являясь, удивит.
Издалека она прекрасна и желанна,
Она к себе влечет незрелые умы,
Приблизившись, коснется ласково, нежданно,
И тихо нож достанет свой из-под полы.
Рука взметнулась, словно для объятий,
И грудь открыта, где сочувствие как дар.
Но если ты наклонишься, приятель,
Тебя ждет быстрый и рассчитанный удар.
В недоумении сползая на колени,
Еще не веря, но уже теряя кровь,
Тебя тогда и настигает озаренье,
Что это Жалость.
А ты думал, что Любовь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
??????
Чей-то я не понял. Чем убивает? Жалостью? Оригинально!
Кстати, на Руси это считалось как одно и тоже - любовь и жалость.
Комментарий автора: Люди, по причине сложившейся ситуации, испытывают ко мне много жалости, в которой я не нуждаюсь. Да и я тоже иногда позволяю себе этак упасть на дно отчаяния и страдать. Оно и так болит, а я еще и тупым ножом жалости к себе... Не есть хорошо. Тот кто любит, тот сочувствует и молиться. А кто самый умный, тот еще и своим ножиком пытается хирургировать. После вот таких операций, я кровью и слезами истекаю не один день. Почему? Потому что лишнее. Потому что не Бог посылал, а сам пошел. У Бога побудительным мотивом спасать нас была не жалость, хотя и ее мы вполне достойны, а Любовь. Плоды Любви нам известны. Да и жалости тоже. Иуда Искариот например. Так что я считаю - нет любви, той, что готова душу отдать, жизнь положить за этого человека - молчи! А если Бог послал - говори, даже если больно будет.
P.S. Извините за длинный комментарий. Спасибо за отзыв!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
