А если бы наши отношения были виртуальны??? Представляешь, мы знакомимся в чате или в столь ненавистной тебе ныне ICQ, разговариваем друг с другом некоторое время, узнаем друг о друге какие-то мелочи, самые незначительные вещи, и уже через несколько минут я с тобой вполне
откровенна…
Мне легко с тобой разговаривать, тебе легко со мной… Наверно эта легкость в общение достигается благодаря сочетанию того, что мы не видим друг друга, с тем, что, скорее всего, мы никогда не увидим друг друга…
Мы доверяем друг другу. Доверяем те вещи, которые не можем доверить даже родным людям. Я рассказываю тебе о своих переживаниях по поводу всяких пустяков, ты делишься со мной проблемами посерьезнее. Мы шутим, смеемся, рисуем уже поднадоевшие смайлики… :-)
Нам кажется, что мы понимаем друг друга, и это действительно так…
Вскоре наши интернет-свидания становятся привычкой, появление которой мы внутренне отрицаем. Мы просыпаемся утром и понимаем, что думаем о том, когда же наступит долгожданная спасительная ночь и ты снова сможешь выйти в i-net… Каждый из нас забывает о реальной жизни… о той жизни, где есть папа и мама, где есть лучшие друзья и где есть друзья «так себе»… мы забываем о прогулках, кино, кафе, университете… все это как-будто бы отдалилось от нас, стало чужим и бесполезным. Мы считаем, что вполне достаточно виртуального общения и порой оно кажется нам даже более продуктивным..
Со временем.. у меня возникает безумное чувство привязанности, а тебе кажется, что я тебе очень сильно нравлюсь :-)) …
Так и существуют какое-то время два человечка…. Ты и Я… они находятся далеко друг от друга… настолько далеко, что встреча если и реальна, то, скорее всего, разрушительна… И это замечательно, что обязательств друг перед другом никаких нет.. и общаться виртуально проще. Такая вот любовь...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
