Господь, Ты свят и только ТЫ,
Сравниться кто? С Тобою может.
Я в поле рву Тебе цветы.
Меня вопрос все время гложет.
Не все хотят Тебя принять,
Не все приносят Тебе славу.
Закрыто сердце на замок,
Хотя в Твоих руках держава.
Умом постичь Тебя нельзя,
Сердцем Тебя увидеть можно.
Не заставляешь Ты любить,
Хотя Тебе ведь все возможно.
Своею жизнью показал,
Недолгий век, но сколько сделал.
Любил, прощал не осуждал,
Спокойно делал свое дело.
Ты знал зачем пришел сюда,
Знал, что с Тобою дальше будет.
Ты нес любовь, дарил любовь,
Тебя любить я вечно буду.
Пришел ко всем, но не понять,
Твоя любовь многим не нужна.
Поклонятся другим богам,
Честность, порядочность им чужды.
Не осуждаю их я, нет,
Мне жаль, что не хотят прощенья.
Минуты сладостных утех
Меняют на свое спасенье.
Прочитано 9917 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошее стихотворение. А действительно, почему люди отрицают такие очевидные вещи. Многим нужно пройти через страдания чтобы понять, принять. Комментарий автора: Спасибо Наташа. Благословений.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
